Філянська Наталя

Наталя Філянська проживала в місті Полтава разом зі своєю мамою. Німці окупували місто 18 вересня 1941 року, і Наталя, якій тоді виповнився 21 рік, була вимушена залишити навчання в місцевому педагогічному училищі і піти працювати на невелику фабрику іграшок для того, щоб хоч якось заробляти на життя.

У жовтні 1942 року на ту саму фабрику влаштувався працювати молодий чоловік на ім’я Аврелій Клоц. Він був не з місцевих і багато про себе не розповідав. Однак з часом він зблизився з Наталею і відкрив їй свою таємницю: молодий чоловік виявився євреєм з Воронежа.

Німці окупували Вороніж 6 липня 1942 року, і батька Аврелія, відомого в  місті художника, було вбито. Сам Аврелій, його мати Раїса та сестра Леніна стали в’язнями гетто, розташованого на околиці міста. У вересні 1942 року родині Клоц вдалося втекти і, після довгих блукань, вони, нарешті, дісталися Полтави, де мешкав друг їх покійного батька. Однак виявилось, що цей друг залишив місто, і Клоцам довелось терміново шукати інший шлях порятунку. Оскільки в Полтаві їх ніхто не знав, вони могли зняти житло і знайти роботу. Тим не менш, небезпека розкриття їх єврейського походження все ще тяжіла над ними, необхідно було шукати притулок.

Вислухавши історію Аврелія, Наталя Філянська вирішила допомогти єврейській родині. З допомогою шкільних друзів, котрі служили в українській поліції, їй завжди вдавалось заздалегідь дізнатись про облави. Наталя пересувала родину Клоц з одного укриття до іншого, і слідкувала за тим, щоб у них завжди було все необхідне. Коли Аврелій втратив роботу на фабриці, Наталі навіть вдалося влаштувати його на нове місце.

Наприкінці 1942 року Наталя Філянська переїхала до родини Клоц, і всі контакти з окупаційною владою відбувались через неї. Як українка, котра до того ж бігло розмовляла німецькою, Наталя не викликала жодних підозр.

23 вересня 1943 року Червона Армія звільнила Полтаву, і наступного ж дня Аврелій Клоц і Наталя Філянська одружились.

  • Родина Клоц. батьки та син Семен, 1946.