Сторчак Ганна

Ганна Сторчак жила в селі Ромодан, Полтавської області. Починаючи з 1930-ого року її найближчими сусідами були: китаєць Яків Цю-ю-сан, його дружина-єврейка Ента Шаталович і троє їх доньок-підлітків: Ольга, Соня і Катя.

Коли почалась війна, чоловік Ганни пішов на фронт і пізніше загинув. Ганна залишилась одна з двома дітьми, виховувати яких їй допомагали батьки, які мешкали в іншій частині будинку. Регіон був окупований німцями у вересні 1941 року. Через два місяці всіх євреїв Ромодана, котрі не встигли евакуюватися на схід, близько сімдесяти чоловік, розстріляли в парку коло залізничної станції. За щасливим збігом обставин, Енту і її дітей того дня не чіпали, однак вони не мали сумнівів у тому, що незабаром прийде і їх черга.

Пізно вночі вони таємно покинули свій дім і перебрались до Ганни. Яків, у той час серйозно хворий на туберкульоз і прикований до ліжка, залишився. Ганна не тільки піклувалась про Енту і її дітей, але й регулярно навідувала Якова і приносила йому їжу до самої його смерті у 1942 році. Це було страшенним горем для Енти і її дітей, вони наполягли на тому, що хочуть бути присутніми на його похоронах, які організували й оплатили Ганна та її батьки.

Ента та її доньки продовжували ховатися в домі Ганни. Нащастя, ніхто їх не шукав, адже односельці були впевнені, що їх розстріляли разом з усіма іншими євреями Ромодана. Вони прожили у Ганни майже два роки – до звільнення регіону в вересні 1943 року. Пізніше вони покинули селище і перебрались в місто Корсунь (нині – Корсунь-Шевченківський) – ближче до сестри і брата Енти. У післявоєнні роки вони продовжували підтримувати тісний зв’язок з Ганною.