Руснак Тетяна

Селянка Тетяна Руснак проживала в маленькому селі поруч з Полтавою. Коли почалась війна, її чоловік пішов на фронт, і вона залишилась сама виховувати двох дітей.

Восени 1941 року в селі з’явилась жінка, котра представилася Зіною. Жінка попросила Тетяну Руснак дати її семирічній донці переночувати одну ніч. Тетяна одразу здогадалась, що жінка приховує своє справжнє походження. І, дійсно, пізніше вона дізналась, що «Зіну» насправді звати Ася Заславська.

Ася була родом з Полтави. Її чоловіка мобілізували до армії одразу на початку війни, і Ася вдвох з донькою Раїсою залишились в місті, окупованому німцями 18 вересня 1941 року. Почувши, що німці збирають усіх євреїв в одному місці, Ася втекла з міста. Разом з донькою вони поневірялися селами, виконували тимчасову роботу в обмін на їжу та притулок, доки не потрапили в дім Тетяни Руснак.

Вислухавши історію Асі, Тетяна наповнилась глибоким співчуттям до єврейки і запропонувала віддати тій свої документи. Підробивши фотографію на паспорті, Ася взяла доньку і відправилась в дорогу, сподіваючись перетнути лінію фронту.

Ближче до кінця зими 1942 року, коли Ася з Раїсою були в селі Карлівка, місцева влада виявила, що жінка користується фальшивими документами, і її разом з донькою забрали на допит в гестапо. Асю побили, врешті-решт, вона зізналась, що користувалась чужими документами, але наполягала на тому, що вони потрапили їй до рук абсолютно випадково. Три доби Асю та її доньку тримали під арештом, а потім дехто невідомий прибув до в’язниці і домігся звільнення всіх в’язнів.

Ася з донькою продовжили свій шлях на схід, і в червні 1942 року дістались до хутора Мирошники, Шишацького району, Полтавської області. Місцеві жителі пожаліли матір з дитиною і багато з них давали Асі роботу за скромну платню. Одна з мешканців села, Варвара Непийпиво, подружилась з Асею, і через деякий час та зізналась їй про своє справжнє походження. Після цього Варвара запросила мати з донькою до себе додому, і вони залишались там до самого звільнення цих територій від окупації, 23 вересня 1943 року. Після цього Ася з Раїсою ще рік залишались в домі Варвари Непийпиво, і лише потім повернулися до себе додому.