Пашковська Зінаїда

У 1941 році студентка першого курсу дев’ятнадцятирічна Зінаїда Пашковська мешкала зі своєю матір’ю Тетяною в місті Пирятин, Полтавської обласні. Вони були знайомі з українцем Іваном Третяком і його дружиною, єврейкою, Вірою.

На початку Великої Вітчизняної Війни Іван пішов на фронт, залишивши вдома вагітну дружину і двох доньок, п’ятирічну Аллу і дворічну Ніну. Пирятин був окупований 18 вересня 1941 року. Незабаром після цього Віру, її доньок, матір і бабусю переселили в гетто, організоване місцевими німцями у найгіршій частині міста. Незважаючи на ризик, Зінаїда таємно відвідувала Віру з родиною в гетто, приносила їжу і різні необхідні речі.

Коли ситуація почала погіршуватися, Віра попросила Зинаїду узяти Аллу й Ніну, і Зінаїда забрала дівчат. Вона привела дітей до себе додому і сховала від сусідів та знайомих. Незважаючи на те, що Пашковські та їх маленькі підзахисні ледь-ледь зводили кінці з кінцями, і основним джерелом їх існування були овочі, котрі Тетяна вирощувала на городі, їм вдавалось зберігати частину їжі для Віри та її родини в гетто.

18 травня 1942 року небагатьох євреїв, які залишились у Пирятині, в тому числі Віру та її крихітного сина, було розстріляно в Пироговій Леваді, місці масових розстрілів, недалеко від міста, де місяць тому німці та місцева поліція вже вбили більшість пирятинських євреїв.

Пашковські ховали доньок Віри до самого звільнення Пирятина 18 вересня 1943 року. Так як батько дівчат загинув на фронті, а інших рідних у них не було, дівчата залишились у Пашковських. У 1946 році на превеликий жаль від пневмонії померла Ніна. Алла виросла, створила родину і продовжувала бачити у своїх рятівниках найближчих родичів.