Панченко Галина

Родина Панченків мешкала в Полтавській області, селі Крива Руда. На початку Великої Вітчизняної Війни батько родини, Михайло Панченко, пішов на фронт і загинув у бою. Його дружина Марина залишилась одна з трьома доньками, Галею, Катею і Полею, 19-ти, 13-ти і 11-ти років. Серед сусідів і друзів родини було подружжя Качан – українець Олексій і єврейка Феодосія. Олексій був уродженцем села, в той час як Феодосія приїхала до Кривої Руди після того, як вийшла заміж. Про її національність у селі знали всі, і після початку німецької окупації хтось розповів про це.

Одного разу до села прибули поліцаї, змусили Феодосію сісти до них на візок і повезли її в районну поліцію. Олексій побіг за візком, на якому везли його дружину і новонароджену доньку. Сусіди, тим часом, забрали до себе двох старших дітей, семирічного Павла і однорічну Ніну. Наступного дня вбитий горем Олексій повернувся до села. Врятувати дружину з дитиною йому не вдалося. Боючись, що поліція забере і двох його дітей, він вирішив сховати їх у Марини Панченко. Марина і її доньки взяли на себе обов’язок піклуватись про Павла і Ніну, не зважаючи на страх і скрутне матеріальне становище родини. Незабаром Олексій Качан вирушив до лісу на пошуки радянських партизан і Панченки не чули про нього до звільнення. Весь цей час Марина та її доньки не випускали Павла і Ніну з дому, а під час візитів сторонніх людей ховали їх в глибині підвалу. Після війни врятовані діти повернулися до батька.

Вони виросли, створили свої родини і все життя прожили в Кривій Руді. Катерина і Галина, дві менші доньки Марини Панченко, наприкінці 1990-х років переїхали з родиною доньки Катерини до Ізраїлю.

  • Катерина Панченко зі своєю родиною